Артем ЛоікАле Затримай Повітря І Ти Його Втратиш

Пісня Артема Лоїка "Але затримай повітря і ти його втратиш" відображає критику суспільства та його пороків через метафори та образи. У першому абзаці приспіву мова йде про прагнення лунати приємно та бути прийнятими в суспільстві, навіть у високих кругах, згадуючи мера та голову. Це може символізувати пустоту та поверховість сучасних цінностей, де важливіше здаватися, аніж бути.

Далі йдеться про "людей-кораблі", які тонуть у "океані-борделі". Цей образ може вказувати на те, що люди, які живуть без справжніх цілей та цінностей, врешті-решт зазнають краху у морі життєвих спокус та втрат. Вони намагаються зібрати "недокубки до купки", що може символізувати спроби знайти сенс чи відновити втрачене життя, але це виявляється марним.

Заключний абзац висвітлює намагання автора привернути увагу до цих проблем через свою творчість, "риму, як бісер — накидаю на мозок". Автор визнає, що його слова можуть дратувати, але водночас просить вибачення за свою прямоту та неприховану критику. Це вказує на глибоку заангажованість автора у суспільні проблеми та його бажання викликати зміни через мистецтво. Пісня є закликом до рефлексії та самопізнання в контексті ширших соціальних викликів.