Пісня "В океані борделі залишаються шлюпки" Артема Лоіка занурює слухача в глибоку рефлексію на тему суспільних проблем та особистої відповідальності. Використання символіки "океану-борделю", де "залишаються шлюпки", натякає на хаос та безлад, що панують у суспільстві, де людські цінності та мораль знецінені до рівня публічного дому. Шлюпки, що залишаються, символізують окремих індивідів або групи, які прагнуть вирватися з цього хаосу, зібрати "свої 'недокубки' до купки" і знайти сенс далеко від "непотрібних людей-кораблів".
Приспів із закликом "бро, закороти мені цей приспів в голові" відображає внутрішню боротьбу ліричного героя з нав'язливими думками та пошуком виходу з циклу негативу, що оточує. Метафора "люди-кораблі", що тонуть, підкреслює відчуття безпорадності та втрати контролю над власним життям у контексті соціальних конвенцій.
Водночас, звернення до Кузьми та рядок "не хочеться тонути з отими непотрібними людьми-кораблями" можуть вказувати на прагнення до самоідентифікації, пошуку власного шляху та значення, відмову від соціальної конформності. Цей фрагмент відображає бажання ліричного героя відокремитися від загальноприйнятих норм і знайти автентичність у своєму житті.
Загалом, пісня є глибоким осмисленням тем суспільної моралі, особистої відповідальності та пошуку сенсу життя в умовах, коли зовнішній світ здається переповненим хаосом та моральною розкладаністю. Артем Лоік через свою творчість закликає слухачів не тільки рефлектувати над цими проблемами, але й шукати шляхи для їх вирішення.