Пісня "З неба ні краплі води" Арсена Мірзояна виринає з глибоких рефлексій про втрату, самотність і пошук сенсу в житті. Артист намагається донести до слухача ідею про те, що кожен з нас інколи відчуває себе втраченим, шукаючи своє місце у світі, де "ніколи не було неба", і де ми стаємо "самі собі цілим світом".
У перших рядках пісні зображується картинка співпереживання та розуміння між двома людьми, які знаходять спільну мову через власні випробування та втрати. Співак натякає на те, що багато хто з нас втратив "крила", символізуючи втрачені можливості, невикористані шанси або згаслі надії, і тепер ми не можемо відчути повноту життя, як раніше.
Особливу увагу в пісні приділено метафорі "втрачених крил", які можуть символізувати невинність, свободу або навіть самих себе у кращі часи. Згадка про те, що "їх гладила мама вночі" вносить елемент ностальгії та згадок про безтурботне дитинство, де ми відчували себе захищеними та любленими.
У заключних рядках артист ставить риторичне питання про те, де втрачені "крила", чи "не бачив ніхто крадія?", що може символізувати пошуки винного у власних невдачах чи втратах. Однак, замість звинувачень, пісня закликає до саморефлексії та пошуку внутрішньої сили, щоб знайти новий шлях і можливо, знову знайти свої "крила".