Пісня "Вересень теплий занадто" Арсена Мірзояна відображає глибокі емоції та переживання, пов'язані з втратою, самотністю, а також пошуком себе у світі, де втрачено надію та мрії. Ліричний герой звертається до друга, з яким він ділиться своїми думками та почуттями, розкриваючи власну вразливість та безпорадність перед обличчям життєвих труднощів. Пісня ніби нагадує діалог між двома близькими людьми, які знаходять утіху у спільному визнанні своїх недоліків та втрат.
Ліричний герой згадує моменти свого життя, коли він відчував себе втраченим та самотнім, але також моменти, коли була можливість знайти втіху у маленьких речах, таких як кохання, яке лишилося у спогадах на стінах, або у фізичному відчутті тепла від матері. Ці спогади стають символами втрачених мрій та надій, але водночас вони є свідченням того, що колись у житті ліричного героя було щось добре і світле.
Основна думка пісні полягає у тому, що незважаючи на всі труднощі та втрати, важливо зберігати зв'язок із тими, хто може нас зрозуміти та підтримати. Ліричний герой і його друг спілкуються не тільки словами, а й через спільні переживання та емоції, що допомагає їм знайти смисл у своїх перипетіях життя. Пісня закінчується на ноті роздумів про сенс існування та пошуку свого місця у світі, де кожен з нас є світом для себе. Ця композиція залишає слухача з розмірковуваннями про власне життя, втрати, мрії та надії.