Пісня "Не знаю насправді коли кінець" виконавця Арсен Мірзоян відкриває перед слухачем зображення внутрішнього світу людини, що зіткнулася з втратою і безвихіддю. Ліричний герой не засуджує пияцтво співрозмовника, адже сам відчував себе у подібному стані, визнаючи, що в цьому є спільна причина – втрата крил, символічне уявлення про свободу, мрії та можливості, які здаються недосяжними або втраченими.
У другому абзаці розкривається ідея, що світ кожної людини – це її власне сприйняття, своєрідний внутрішній космос, де межі визначає лише особистісний досвід. Графіті на стінах, як спогади про кохання, і знечулені кригою пальці символізують замерзлі почуття та нездатність відчувати радість від життя. Неуважність до ключів може бути метафорою втрати контролю над власним життям.
В заключному абзаці ліричний герой зізнається у втраті "крил" – можливо, ідеться про втрату сенсу життя, ілюзій або важливих життєвих орієнтирів. Він задається питанням, чи не він сам відповідальний за їх втрату. Рефлексія про крила, які "гладила мама вночі", нагадує про безтурботне дитинство та теплі спогади, які контрастують із холодною реальністю дорослого життя, де кожен стикається зі своїми викликами і втратами. Ця пісня – глибокий філософський роздум про самотність, втрату і пошук сенсу у світі, де легко загубити власне "Я".