Пісня Арсена Мірзояна "А як тоді бути" занурює слухача у глибокий роздум про втрату, самотність та пошук себе. Виконавець порушує тему особистих переживань і болю, який ми намагаємось заглушити алкоголем, не бажаючи зізнаватися собі у справжніх причинах нашого горя. Співак говорить про втрачені можливості та ілюзорність деяких життєвих аспектів, зокрема про "крила", які могли б нам допомогти літати, але яких ми нібито ніколи насправді не мали.
Цей текст відображає розчарування у власних силах та світі загалом. Він нагадує, що іноді ми вважаємо себе самодостатніми, відокремленими від усього світу, і у цьому відчутті самодостатності ми можемо залишити слід лише у вигляді графіті на стінах, які символізують наші спроби залишити після себе хоч якийсь слід. Використання образів пальців, знечулених кригою, та неслухняних ключів може символізувати наші заблоковані емоції та нездатність відкрити себе світові.
Останні рядки пісні натякають на ідею, що автор сам винен у втраті "крил" або тих можливостей та надій, які він міг мати. Згадка про маму, яка гладила крила вночі, може символізувати тепло та підтримку, яку ми отримуємо від близьких, але яку часто не цінуємо належним чином або втрачаємо через власні вчинки та рішення. Пісня залишає за собою відчуття глибокої рефлексії над власним життям та виборами, змушуючи переосмислити цінності та знайти справжній зміст у повсякденному існуванні.