Пісня "Я бачив себе таким самим, авжеж" Арсена Мірзояна занурює слухача в роздуми про особисті втрати, самотність і пошук себе. У перших рядках виконавець звертається до співрозмовника, який перебуває у стані алкогольного сп'яніння, і зізнається, що бачив себе в подібному стані. Це вступ до більш глибокої розповіді про втрачені ілюзії та спроби знайти відповіді на непрості життєві питання.
Далі автор розкриває тему втрачених надій і мрій, метафорично говорячи про "втрачені крила" і "небо, якого ніколи не було". Ці образи символізують втрату віри в можливість досягнення бажаного і відчуття обмеженості у власному житті. Поетичні зізнання на стінах, які лишилися від минулих відносин, і "пальці знечуєні кригою" є виразом болю від розлуки та неможливості повернути минуле.
В одному з куплетів йдеться про втрату дитячої невинності і мрій, коли згадується, що "на спині не спав я", що натякає на важке доросле життя, де немає місця безтурботності. Але згадка про маму, яка "гладила крила вночі", вносить в текст нотку надії та тепла, нагадуючи про незмінну підтримку і любов.
Пісня закінчується роздумами про самовідповідальність за втрачені можливості та мрії, підкреслюючи, що кожен сам відповідає за свій життєвий шлях і вибори. Автор не просто ділиться власними переживаннями, але й закликає слухачів не втрачати надії та вірити в себе, незважаючи на всі труднощі та втрати. Пісня - це медитація на тему життєвих викликів, самопізнання та відшукання сенсу у власних переживаннях.