У даній пісні Артем Лоік виражає глибокі почуття патріотизму та відданості своїй країні, Україні, використовуючи свої вірші як зброю в боротьбі за свободу. Він порівнює дорогу до свободи з петлею кобри, що символізує небезпеку та складність цього шляху, але також і важливість та невідворотність цієї боротьби.
Лоік наголошує на тому, що він використовує свої слова як засіб захисту та атаки проти ворога, зображаючи образ воїнів, які не просто борються, але й є залізними воїнами, незламними і міцними. Він використовує образи з природи, як-от хмари і ліси, що окутують і загрожують, але які не можуть зупинити український дух.
Пісня також містить критику ворогів України, зокрема тиранів і зловмисників, які хотіли б обійняти Україну, як Месію, але замість цього виявляються в бункері або в страху. Вірші виступають як могутній клич до опору і самовизначення, наголошуючи на незламності та відвазі українського народу.
Завершується пісня закликом до віри і надії, нагадуванням про важливість пам'ятати історію, зберігати культурні корені, і продовжувати боротьбу, не дивлячись на труднощі та перешкоди. Лоік закликає слухачів до осмислення власної ідентичності і відновлення, підкреслюючи, що слово і культура можуть бути так само могутніми, як зброя.