Пісня "Ми коріння пам'ятаємо у нас в крові Січ" виконавців Артема Лоїка та Абіє є виразним зразком сучасної української поетичної пісні, яка глибоко вбирається у теми національної ідентичності, історичної пам'яті та боротьби за свободу. Ліричний герой пісні звертається до України як до натхненниці та вчителя, яка навчила його мистецтву слова та опору.
У тексті пісні відчувається глибока прив'язаність до історії — згадується Січ, символ незламності та волелюбства. Ліричний герой порівнює свої вірші зі зброєю, яка може допомогти воїну у боротьбі проти "монстра", алегорії зла та загарбництва. Він прагне, щоб його слова були як зброя у цій невидимій боротьбі за справедливість і свободу.
Важливим елементом пісні є заклик до особистісної перебудови та відродження, символізує який звернення до слухача "дощенту зруйнуй і заново створи". Це підкреслює ідею, що кожна людина має відігравати активну роль у власному житті та у долі своєї країни.
Пісня завершується на примітці надії та відданості, підкреслюючи, що автор готовий до боротьби до кінця, не зважаючи на всі виклики, що стоять перед ним і його народом. Це підсилюється образом свободи, яка виступає як вища мета і натхнення для ліричного героя та його співвітчизників. Загалом, пісня є потужним закликом до збереження національної пам'яті та відстоювання прав і свобод.