Пісня Артема Лоіка і Абіє "Слово буде бити болітиме голова" висловлює потужний емоційний та ідеологічний вибух, який черпає натхнення зі стійкості та резистенції українського народу. Лірика пісні підкреслює важливість слова та поезії як зброї у боротьбі за свободу та незалежність. Артисти використовують образи віршів як єдиного доступного озброєння, яке має силу руйнувати і перетворювати.
Основні мотиви пісні охоплюють боротьбу проти зовнішньої агресії та внутрішніх викликів, зокрема протистояння російській агресії. Автори згадують про "зомбі", які хотіли "обійняти нас, як Месію", що можна трактувати як критику спроб сусідньої країни домінувати або контролювати Україну. В той же час, пісня висвітлює мужність і рішучість українців, які "крокують до волі" і відстоюють своє право на самовизначення.
Також у творі присутня глибока символіка пов'язана з українською історією та культурою. Наприклад, згадка про "крові Січ" нагадує про козацьку спадщину і боротьбу проти тирани. Поетичні образи у пісні також слугують закликом до самопізнання та відновлення, підкреслюючи потребу знайти себе у темряві випробувань.
Заключна частина пісні відображає непохитну віру в перемогу та вільний дух народу, що не піддається руйнуванню навіть під тиском війни. "Слово буде бити, болітиме голова" не просто гімн супротиву, а також вияв глибокої віри у магічну силу слова, яке може змінювати реальність і надихати на подвиги. Таким чином, пісня стає маніфестом духовної сили, яка живить боротьбу за свободу.