Ця пісня занурює слухача у світ роздумів про відносини, любов та емоційні переживання. У перших рядках ми бачимо звернення до близької людини, де автор розмірковує про унікальну хімію між ними, яка не може просто зникнути, окрім як у випадку, коли з'являються почуття до інших.
У наступних рядках пісні розкривається тема втрати та суму. Співак говорить про відсутність "сонця" в очах коханої людини, символізуючи згасання колишньої пристрасті та світла у їхніх відносинах. Ця частина висвітлює почуття суму та ностальгії за минулим, коли все було інакше.
Метафора з хмарами, що ховають зорі, та серцем, що ховає сум, підкреслює глибину прихованих емоцій та невимовленого болю, який залишається між рядків їхньої історії. Образ пташки, що летить шукати весну, символізує спробу знайти новий початок та надію попри осінь у серці.
У повторюваних рядках про "хімію" між двома людьми, що "само не минає", криється роздум про те, як складно відпустити минуле та рухатися далі, коли почуття все ще живі. "Солоний смак думок" та "листи, що не дійшли" відкривають образи незавершеності та невисловлених слів, які залишилися між ними.
Загалом, пісня торкається теми складності емоційних відносин, процесу втрати та спроби знайти себе після розлуки. Вона висвітлює біль розставання, але також залишає місце для надії на зцілення. Це роздум про шлях, який кожен має пройти, щоб знайти свою весну після осіннього періоду у відносинах.