Пісня "І писати і писати до поки не пізно" у виконанні Артема Лоіка з Абіє передає глибокі почуття і переживання пов'язані з боротьбою України за свободу. Ліричний герой звертається до України, як до особи, яка навчила його боротися і висловлювати себе через слово. Він порівнює свої вірші з вогнепальною зброєю, підкреслюючи їх силу та значення у цій боротьбі.
У тексті виражається відданість ідеям свободи та незалежності, використовуючи образи боротьби та опору. Вказується на історичну пам'ять, згадуючи Січ, символ вільної волі українського народу. Ліричний герой заявляє, що його слова мають силу підтримувати воїнів на фронті, допомагаючи їм у їх боротьбі.
Загалом, пісня закликає до непокори та вираження себе через мистецтво та слово, підкреслюючи важливість культурної та національної самобутності. Останні рядки пісні містять заклик не втрачати надію і продовжувати творчий пошук, незважаючи на обставини, до тих пір, поки не стане занадто пізно. Це підкреслює безперервний процес самовираження та боротьби. Таким чином, пісня є виразом духу незламності і волі до перемоги.