У пісні "Все, що маю з вогнестрільного — це мої вірші" виконавців Артема Лоіка та Абіє зображено глибокий патріотичний зміст, що виражається через поетичну метафору. Ліричний герой пісні ставить слово на захист своєї країни, озброєний лише своїми віршами, які виступають як символ невидимої зброї. Ця ідея підкреслює силу слова та інтелекту в боротьбі проти зовнішніх ворогів і внутрішньої розрухи.
Пісня переповнена образами боротьби та опору. В ній згадується ідея свободи і волі, яку український народ прагне здобути, незважаючи на всі перешкоди. Поет говорить про "смертельну риму", яка є відповіддю на крики тиранів і утиски, що прагнуть знищити ідентичність народу.
На противагу воєнній жорстокості, яка породжує лише руїни, слова й рими стають творчим началом, що дозволяє знову відтворити розбите. Пісня закликає до переосмислення та відродження, до пошуку себе в темряві життєвих випробувань і до повернення до коріння та пам'яті народу, що є джерелом сили і натхнення. Таким чином, ліричний герой використовує свою музу як засіб для досягнення свободи та самовизначення. У пісні міститься глибокий антагонізм між культурою і варварством, де культура виражена через слово та вірш, а варварство — через війну та руйнацію.