Пісня Артема Лоїка і Абіє "І наша доля не долі, вибачайте за недолік" передає глибокі почуття і переживання, які відображають боротьбу і відданість. В основі лірики лежить образ борця, який через мистецтво слова і музики виражає свою любов та вірність Україні. Співак зізнається, що все, що він може віддати – це свої вірші, які стають символом опору і захисту.
Тексти пісні підкреслюють, як особисті переживання автора переплітаються з національними боротьбами, використовуючи метафори та образи боротьби, такі як "наші воїни із заліза" і "цар у бункері". Це вказує на непохитність і силу українського народу, який навіть під час випробувань залишається незламним.
Завершальні строфи пісні акцентують на важливості пам'ятати свої корені та історичну спадщину, яка є джерелом сили і натхнення. Артем звертається до свого народу, закликаючи зберігати надію і продовжувати боротьбу за свободу, не дивлячись на зовнішні виклики та ворожі дії. Через свою музику і слова він прагне підтримати і втішити тих, хто страждає і бореться, використовуючи свій талант як зброю проти тиранії. Пісня закінчується закликом до глибокої самопізнання і відродження, що символізує нескінченний цикл боротьби і відродження нації.