Пісня Артема Лоіка у співпраці з Абіє відображає глибокі емоції боротьби, свободи та особистого відкриття. Лірика випромінює силу слова, яке автор використовує як зброю, відкидаючи звичайне вогнепальне озброєння на користь віршів. Слова стають інструментом оборони та атаки, через які виражається думка і ставлення до ситуації навколо.
Головний мотив пісні звертається до нескореності українського духу, що проявляється у здатності вистояти та боротися навіть у найтяжчі часи. Артист звертається до історичної пам'яті народу, нагадуючи про героїчне минуле та актуалізуючи його у сучасних реаліях. Використання образів залізних воїнів та військових мотивів підкреслює рішучість та незламність.
У пісні також присутня глибока особистісна криза та пошук самоідентифікації, який автор переживає через власні вірші. Це пошук внутрішнього "я", себе в умовах зовнішнього хаосу і руйнації. Використання символу музи, яку треба "доставати із труни", вказує на важливість творчості як способу виживання та збереження духовності.
Пісня закликає не втрачати надію та відстоювати свою свободу, навіть коли шлях до неї нагадує петлю кобри — небезпечний та складний. Це повідомлення про непереможність духу, що продовжує боротьбу за свої ідеали та цінності.