Пісня "І моє слово на папері" виконавців Артема Лоїка та Абіє є глибокою алегорією на тему війни, опору та національної ідентичності. Автор використовує образи віршів та рим як зброю, яка може впливати на реальність, допомагаючи в боротьбі проти ворога. Він звертається до України як до музи, яка навчила його думати та відстоювати свою свободу.
У тексті пісні є сильний національний пафос, виконавці говорять про непереможність українського духу та волі до свободи. Вони відкидають спроби ворога "обійняти нас, як Месію", підкреслюючи твердість та стійкість українців у обличчі агресії. Є відсилання до історичної боротьби та національної гордості, зокрема, через згадку про Січ, символізуючи глибоке коріння національної ідентичності.
Артем Лоїк та Абіє також звертаються до теми внутрішньої боротьби та самопізнання. Вони закликають слухача "запам'ятати очі темноти" та знайти себе заново, попри зовнішні виклики та руйнування. Пісня закінчується образом "дороги на свободу", що нагадує кобру, символізуючи складність та небезпеку цього шляху, але й необхідність його проходження для досягнення свободи. Таким чином, цей твір стає не лише криком душі, а й закликом до опору та самовизначення.