Пісня Артема Лоіка з Абіє "Зомбі, Україна то є не Росія" висловлює глибокі емоції та думки, пов'язані з війною, національною ідентичністю та особистим спротивом. Артисти використовують метафору "зомбі" для опису агресорів, які намагаються "обійняти" Україну, як ніби вона є чимось бездушним або покірним. Це висловлювання відображає боротьбу проти спроб денационалізації та збереження власної культурної ідентичності.
У пісні зазначається, що, незважаючи на зовнішні загрози, український народ відчуває глибокий зв'язок із своєю історією та предками, які боролись за свободу, символізовану Січчю. Лоік порівнює слова своїх пісень із зброєю, здатною підтримати борців за незалежність. Це акцентує на силі слова та поезії як форми опору.
Кожен куплет та приспів в пісні відбиває різні аспекти військового та культурного конфлікту, де мистецтво та особиста незламність виступають як засоби захисту і самовираження. Висловлюючи біль та надію, пісня стає маніфестом сили духу народу, який продовжує боротьбу за свою свободу незважаючи на великі випробування.