Пісня "Зомбі Україна то є не росія" виконавця Артема Лоїка з участю Абіє відображає глибокий патріотизм та опір проти зовнішньої агресії. Артем використовує свої вірші як символічну зброю, заявляючи, що його слова мають силу боротьби та захисту від ворога, який намагається зруйнувати його країну.
У своїх рядках він підкреслює, що незважаючи на спроби ворога "обійняти нас, як Месію", Україна продовжує боротьбу за свободу. Образ царя у бункері, який "полисіє", символізує відчуженість та бездіяльність керівництва ворожої держави, тоді як український народ, навіть під обстрілами, продовжує "сіяти поле", що можна розглядати як метафору національної стійкості та відновлення.
Лоїк також говорить про культурну та історичну спадщину України, згадуючи про Січ та героїчне минуле, яке продовжує жити в крові його народу. Це спонукає його відчувати глибокий зв'язок зі своєю землею та її історією, яка дає сили боротися та висловлювати свій спротив через поезію.
Заклик до самопізнання та саморуйнування, "зруйнуй і заново створи", відображає ідею переродження та відродження, яка є ключовою для зміцнення ідентичності та національної гідності в умовах конфлікту. Це гімн на честь нескореності та незламності духу українського народу.