Пісня "І себе впізнай і себе знайди" виконавців Артема Лоіка та Абіє являє собою глибоке осмислення особистої та національної ідентичності. Автори закликають до самопізнання та саморуйнування, щоб згодом можна було заново відтворити власне "Я". Цей процес подібний до фенікса, що воскресає з попелу, символізує необхідність переживання кризи для досягнення внутрішньої гармонії.
У тексті присутній сильний націоналістичний відтінок, з акцентом на рішучості та відданості Україні. Образи боротьби та війни не тільки описують зовнішній конфлікт, але й внутрішні баталії. Вірші змальовують боротьбу за особисту і колективну свободу, засновану на історичних коріннях та сучасній відповідальності перед предками та наступними поколіннями.
Посилання на "зруйнування" та "відродження" звертається до потреби відкинути старі взірці та звички, що заважають особистісному та національному розвитку. Ці рядки символізують не лише внутрішню переродження, але й заклик до культурного відродження, особливо в контексті сучасних викликів, які стоять перед Україною.
Таким чином, пісня є закликом до осмислення власної ідентичності та культурного відродження, підтримки національного духу у часи випробувань, акцентуючи на важливості самопізнання та самовираження у боротьбі за свободу та незалежність. Це творче втілення непохитної віри у власні сили і необхідність активної участі в історії своєї країни.