У пісні "Слово буде бити болітиме голова та моя чарка не пустіє" Артема Лоїка та Абіє головна тема — це відвага та непохитність духу українського народу, який стоїть на захисті своєї свободи та культурної ідентичності. Ліричний герой висловлює своє звернення до України, підкреслюючи свою прив'язаність і любов до країни. Він готовий віддати все заради свободи, використовуючи свої слова як зброю.
Автор зображує слово як могутню зброю, що виступає проти зла і деспотії. Пісня є вираженням рішучості боротися і виживати, незважаючи на зовнішні загрози. В тексті згадується образ залізних воїнів, як символ незламності та сили, що супроводжується мотивами січі — історичного відсічу ворогам.
Заключна частина пісні розвиває ідею ренесансу та відродження. Ліричний герой закликає до внутрішньої боротьби за самоідентифікацію та підкреслює важливість знищення старих образів для створення нових, кращих версій самих себе. Пісня закінчується поверненням до символіки мужності та віри в силу слова, що може служити як натхнення для борців за волю. Загалом, композиція виражає глибоку національну гордість та нескореність українського духу.