Текст пісні "Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку" гурту Mirami переплітається з традиціями української народної музики, в якій часто зустрічаються мотиви розлуки, військової служби та ностальгії за рідною землею. Співак звертається до природи - дзвіночків, жайворонків, соколів, які стають символами свободи та неприборканості, а також зв'язку з рідною землею. Використання образів природи тут має глибший сенс, підкреслюючи природність та невід'ємність таких почуттів, як любов, туга та прихильність до рідної землі.
У пісні порушується тема відданості та любові, яка перевіряється розлукою. Козак, символ мужності та героїзму, вирушає у похід, залишаючи свою кохану. Відчуття болю та втрати висловлюється через плач дівчини, яка залишається чекати на свого коханого. Мотив розлуки в пісні стає відображенням універсальної історії про випробування любові на відстані, вірності та надії на повернення.
Завершальна частина пісні розкриває тему патріотизму та глибокої прив'язаності до рідної землі. Герой висловлює готовність померти за свою країну, бажаючи бути похованим поряд зі своєю коханою, на рідній українській землі. Це виявляє глибоку повагу до батьківщини та відданість її ідеалам, що є важливою складовою української ідентичності. Пісня стає гімном любові не тільки між людьми, але й між індивідом та його землею, символізуючи нерозривний зв'язок з рідним краєм.