Пісня "Не бачив ніхто крадія" Арсена Мірзояна розкриває глибокі емоційні стани, з якими стикається людина, втрачаючи своє внутрішнє "я", свої мрії та надії. Ліричний герой роздумує про втрачені ілюзії та самотність, яка наповнює його світ. Він звертається до друга, розповідаючи про спільне відчуття безвиході, яке спонукає їх забувати про проблеми за допомогою алкоголю. Поетично описано стан, коли людина втрачає віру в себе та своє майбутнє, стає заручником своїх страхів та сумнівів.
Особливу увагу привертає метафора втрачених крил, яка символізує втрату свободи, можливостей та легкості буття. Ліричний герой говорить про те, що можливо вони ніколи й не мали цих крил, а значить, і надія на політ була ілюзорною. Світ, в якому вони існують, здається закритим і обмеженим, де єдиними свідченнями минулих почуттів є стінні графіті.
Загадковість пісні посилюється роздумами про втрату крил. Невідомо, чи дійсно вони були вкрадені, чи просто загублені героєм самим. Ця невизначеність підкреслює внутрішній конфлікт і пошук себе, який не має чітких відповідей. Пісня завершується на меланхолійній ноті, залишаючи слухача з роздумами про власні "крила" та їхнє значення в житті.
Таким чином, Арсен Мірзоян через образи та метафори розкриває складність людської душі, її боротьбу за внутрішню гармонію та пошуки сенсу існування. Пісня зачіпає за живе, спонукаючи задуматися про власні втрачені можливості та шляхи їх повернення.