Пісня "І рештки хліба в кишенях брюк" Арсена Мірзояна відображає глибоку емоційну розповідь про втрату, самотність та пошуки особистого значення у світі, де здається, що немає місця для мрій та надій. Ліричний герой висловлює співчуття до тих, хто вдається до алкоголю як засіб втечі від реальності, визнаючи у цьому частину власного досвіду. Він розмірковує про загублені можливості та ілюзорність надій, які ми плекаємо, поставивши під сумнів саму можливість політати, мати крила.
Згадка про рештки хліба у кишенях символізує прості, але важливі життєві потреби, які залишаються з нами, незалежно від наших пошуків глибшого сенсу. Ліричний герой описує відчуття втрати крил, яке є метафорою втрати мрій та ідеалів, що колись були частиною нас. Ця втрата спонукає до рефлексії про власне місце у світі та про те, як ми сприймаємо себе і наші стосунки з оточуючими.
Пісня завершується роздумами про те, що, можливо, ці крила були лише ілюзією, а їх пошуки лише відвертають від прийняття суворої реальності життя без прикрас. Зізнання на стінах та графіті стають символами недосяжного кохання та невимовленого, що лишається назавжди у нашому серці, але не може бути досягнуте. Ліричний герой звертається до спільного досвіду втрати, що об'єднує людей у їхньому пошуку сенсу і місця у цьому світі.