Пісня "Або їх не було насправді і зовсім" Арсена Мірзояна глибоко занурюється у роздуми про втрату надії, ілюзії та особистісні кризи, з якими стикається людина у своєму житті. У перших рядках автор звертається до співрозмовника, який перебуває в стані алкогольного сп'яніння, не ставлячи питань щодо причин його пияцтва. Це натякає на глибше розуміння та співпереживання, оскільки співак визнає в собі подібні випробування.
Далі пісня переходить до болісної реалізації, що всі ми втратили крила, символізуючи згаслу здатність мріяти або досягати бажаного, або ж цієї здатності ніколи не було зовсім. Співак посилює цей мотив, заявляючи, що "ніколи не було неба", що може означати відсутність вищих ідеалів або цілей у житті.
Згадка про графіті на стінах і знечулені пальці, замерзлі від холоду, нагадує про непостійність та тлінність любові та стосунків. Метафора "на спині не спав я" та згадка про маму, яка гладила крила вночі, може символізувати втрачену невинність і захист, а також ностальгію за безтурботним дитинством, коли віра в можливості здавалася безмежною.
У своєму зверненні до співрозмовника та самого себе, співак задається питанням про власну відповідальність за втрату "крил". Рефлексія над тим, чи він сам загубив їх, чи це сталося через зовнішні обставини, додає пісні виміру особистісної відповідальності та самоаналізу. Пісня стає глибокою розповіддю про внутрішній пошук сенсу та прийняття власних життєвих реалій.