Арсен МірзоянМайже Останні Хвилини Бачив Фонтан Феофанії

Ця пісня Арсена Мірзояна переносить нас у глибини людських емоцій, сповнені роздумів про втрачені можливості та пошуки особистої свободи через саморуйнування. Співак звертається до друга, визнаючи обопільну слабкість та спільні спроби знайти вихід із внутрішніх турбот, намагаючись розібратися з причинами своєї біди.

Перший куплет розповідає про спільне визнання двох друзів у тому, що вони обидва втратили свою мету та здатність літати - метафора свободи та невинності. Це стає відправною точкою для глибшого розуміння їхнього внутрішнього світу, де небо вже не існує, а їхній єдиний світ - це вони самі та їхні спогади.

У другому куплеті йдеться про особисті втрати та пошуки. Співак згадує про знечулені пальці, неслухняні ключі та носіння крил, які, як він згадує, йому гладила мама. Це вказує на втрату захисту та підтримки, що могла б дати сім'я, і про спроби впоратися з цим самотужки.

Заключний розділ підсумовує основну думку пісні - усвідомлення, що крила були втрачені самим співаком, можливо, через власні вибори або дії. Ніхто інший не відповідальний за цю втрату, і в цьому визнанні лежить певна свобода, але й велика відповідальність за власне життя. Пісня є рефлексією про особистісний розвиток, втрату та пошук сенсу в житті, який часто прихований за саморуйнівними звичками.