Пісня Артема Лоіка "Нє ну чесно" відображає глибокі та суперечливі емоції, які переживають люди у зоні конфлікту. У перших рядках відчувається втома та розчарування від повсякденної рутини збору коштів на потреби фронту, що символізується фразою про "збір на карту". Автор описує стан апатії та безвихідності, коли навіть зневага до ворогів ("орків") висловлюється без емоцій та енергії.
Далі в пісні згадується перший сніг, який символізує надію та водночас нагадування про те, що життя продовжується, незважаючи на конфлікт. Згадка про очікування "карти" та "вас" може вказувати на сподівання на допомогу ззовні, яка, здається, так і не приходить, залишаючи людей сам на сам з їхніми проблемами.
В наступних рядках розкривається контраст між бажанням вести нормальне життя, не займаючись насильством ("ми тут бамбук і не куримо"), і реальністю, де доводиться "стріляти у куряві". Це вказує на внутрішній конфлікт між прагненням до миру та необхідністю захищатися.
Закінчується пісня на досить меланхолійній ноті, де автор говорить про відсутність культурного розвитку в умовах війни ("всі швидко стали культурними тільки тут, у окопах, всі дурні ми"). Снаряди, що "їдуть в тур", є метафорою військових дій, які стають замінником культурного обміну. Таким чином, пісня висловлює біль та втому від безкінечного конфлікту, надію на зміни та бажання повернутися до мирного життя.