Артем ЛоікБрате Чуєш А Можеш Уважити Коли Наступний Раз Будеш Їбашити

Пісня Артема Лоіка "Брате чуєш" занурює слухача у важливу тематику війни, життя в умовах конфлікту та внутрішніх переживань людей, які опинилися в епіцентрі подій. Використовуючи метафоричний і зрозумілий мовний стиль, автор розкриває думки та емоції тих, хто залишається на батьківщині, та тих, хто виїхав, але продовжує підтримувати свій народ.

У першому куплеті йдеться про адаптацію до нової, важкої реальності війни, де кожен день вимагає збору коштів (збір на карту) для підтримки зусиль у боротьбі. Використання слів "помаленьку звикаємо", "позіхаємо", "здихаємо" передає відчуття втоми, безвиході та спроби знайти в собі сили продовжувати боротьбу.

Наступні рядки відображають сум, пов’язаний з втратою нормального життя та очікування допомоги, яка не приходить. "Перший сніг у землі зустрічаємо" символізує зміну сезонів, що вказує на тривалість конфлікту, а "чекаємо карту, чекаємо вас" виражає надію на підтримку та об'єднання з тими, хто може допомогти.

Далі автор піднімає тему внутрішньої роздвоєності та вибору між збройною боротьбою та іншими формами опору - культурною боротьбою. "Не усім же стріляти у куряві ми на фронті культурному днями" говорить про те, що боротьба має багато аспектів, і кожен вносить свій вклад на рівні своїх можливостей і переконань.

Заключні рядки критикують тих, хто намагається зберегти свою "культурність" лише на словах, не бажаючи брати активної участі у спільній справі. Тут автор наголошує на важливості справжньої підтримки та відданості справі, незважаючи на обставини. Пісня закликає до єдності, відповідальності та активної участі кожного у спільній боротьбі за майбутнє.