Пісня Артема Лоіка "Чув сьогодні футбол грає збірна" відображає глибокі емоції та роздуми людей, які перебувають у зоні конфлікту, контрастуючи їхнє повсякденне життя зі світом спорту та розваг. Автор зображує реальність, де люди змушені адаптуватися до жорстоких умов виживання, де кожен день – це боротьба, а не просто час для розваг чи відпочинку. Фраза про те, що люди "звикають збір на карту" і "помаленьку здихаємо", підкреслює виснажливість та відчай їхнього становища, де звичайні радощі життя, як-от футбольні матчі, стають недосяжними.
Водночас, висловлювання про культурний фронт та писання пісень говорить про спроби зберегти людяність, культуру та ідентичність навіть у найтяжчі часи. Ця боротьба за культурне виживання розкривається через метафору, де замість артистів у тур вирушають снаряди, що символізує перевагу воєнних дій над мирним життям і культурним розвитком.
Таким чином, пісня відображає сумну реальність воєнного часу, де звичайні людські радощі та культурні цінності відходять на другий план перед обличчям виживання та боротьби. Вона закликає не забувати про тих, хто зараз перебуває на передовій, як фізичній, так і культурній, та підтримувати їх у ці складні часи.