Артем ЛоікКоли Наступний Раз Будеш Їбашити

Пісня Артема Лоіка відображає складні реалії воєнного часу, втілені через образи та переживання людей, які знаходяться на передовій. У першому рядку згадується збір коштів на потреби армії ("збір на карту"), що відображає важливість підтримки воїнів з тилу. Фраза "А ми тут помаленьку звикаємо" говорить про адаптацію до воєнних умов, в той час як "помаленьку здихаємо" і "перший сніг у землі зустрічаємо" нагадують про смерть і невідворотність втрат у війні.

Артист також згадує про очікування допомоги ("чекаємо карту, чекаємо вас"), яка, на жаль, не завжди приходить, підкреслюючи відчуття забуття та ізоляції від решти суспільства. Це посилюється рядками про культурне життя в тилу, де люди намагаються знайти втечу від жорстокої реальності, водночас на передовій триває боротьба за виживання.

Звернення до культурного аспекту ("ми на фронті культурному днями") іронічно вказує на контраст між воєнними діями та спробами зберегти людяність через мистецтво, незважаючи на те, що реальність передової набагато суворіша і вимагає жертв ("пісні пишуть, та їдем в їх тур не ми а снаряди"). Це підкреслює глибокий розрив між життям на війні та відносною безпекою і зручностями дому, а також зосереджує увагу на важливості кожного внеску у спільну справу підтримки та захисту країни. Пісня закликає не забувати про тих, хто зараз на передовій, і підтримувати їх усіма можливими способами.