Пісня "Вибач що тобі болить ті рани ми" у виконанні Артема Лоїка та Абіє відображає глибокі почуття та досвід, пов'язані з боротьбою та національною ідентичністю. Вона є маніфестом українського духу, використовуючи метафору війни та опору як ключові елементи. Автор висловлює відданість ідеалам свободи, використовуючи образи віршів замість зброї, що символізують силу слова проти фізичної агресії.
У пісні є сильний емоційний підтекст, який закликає до пам'яті про минуле і культурні корені, співвідносячи їх із сучасною боротьбою. Згадка про Січ і відсіч тиранам підкреслює зв'язок між історичним опором і сучасними викликами, з якими стикається Україна. Поетичні образи, такі як "цар у бункері" та "наші воїни із заліза", підсилюють відчуття відданості та рішучості у протистоянні зовнішньому впливу та агресії.
Лірика також розкриває біль, який викликається тими ранами, які "ми" наносимо — можливо, відсилаючи до внутрішніх конфліктів або помилок минулого, що досі впливають на національну психологію. Останні рядки закликають до відновлення і самовідкриття, підкреслюючи непереможну волю до життя та свободи незалежно від обставин. Ця пісня є гімном на вшанування тих, хто бореться та тих, хто вірить у краще майбутнє для своєї країни.