Пісня "Цар у бункері" від Артема Лоіка і Абіє є виразним зверненням до сили слова і духу народу в умовах війни. Виконавці образно зображають боротьбу, де зброєю є не лише фізична сила, а й слово, що здатне вдарити по ворогу. Основний акцент робиться на внутрішній стійкості та моральній відвазі, які є важливішими за будь-яку зброю.
В тексті пісні також гостро критикується ворожий лідер, який ховається у бункері, тоді як український народ незламно стоїть на своїй землі, навіть під обстрілами. Це контрастує з боягузтвом і пасивністю ворога, підкреслюючи героїзм та відданість українців їхній країні та свободі.
Артисти наголошують на історичній пам'яті та культурній спадщині, яка надихає сучасне покоління українців до відсічі агресору. Згадка про Січ і рими, що стають "смертельними", слугують метафорою для інтелектуальної і духовної боротьби. Пісня є закликом до пам'яті про коріння та відданості ідеям свободи та незалежності.
Завершальні рядки пісні символізують непереможність духу та віру в свободу, яка немов музика, продовжує звучати на фоні труднощів. Все це втілюється в образах боротьби та віри в перемогу, що є центральною темою твору.