Пісня "Та не знає що наші воїни із заліза" у виконанні Артема Лоїка з Абіє є потужним виразом опору і національного духу. Лірика розгортається як звернення до України, яка виступає не просто як країна, але як муза і натхненниця. Виконавець використовує образи війни, зокрема воїнів "із заліза", щоб підкреслити рішучість і стійкість українців у боротьбі за свою свободу.
Співак говорить про те, як Україна навчила його думати та творити, перетворюючи його слова у "вогнестрільну" зброю проти ворогів. Ці слова мають стати смертельними римами, які вражають противника. Є алюзії на історичну спадщину, зокрема на Січ, що символізує нескореність і бойовий дух народу.
В центрі пісні — тема резистенції і відваги. "Зомбі, Україна то є не росія!" — цей рядок відкидає будь-які спроби асиміляції чи подібності з Росією, наголошуючи на унікальності української ідентичності. Використання образів "цар у бункері" та "ваші задолюби" демонструє презирство до російських лідерів і відсилання до їх слабкості та страху перед українським опором.
Завершення пісні підкреслює невичерпність духу спротиву, звертаючись до метафори руйнування та відновлення самого себе, як символу відродження і нових починань. Поетично співак звертається до теми духовного оновлення, яке має витягти музу з "труни" — образ, що вказує на воскрешення сили та надії, навіть у найтемніші часи.