Пісня "Ми коріння пам'ятаємо" від Артема Лоіка та Абіє відображає сильні почуття і національну гордість, обрамлені у виразні та емоційні тексти. Ця пісня є вигуком сили і витривалості українського народу, який пам'ятає свої коріння і використовує своє історичне минуле, зокрема традиції козацької Січі, як натхнення для сучасних викликів.
Лірика пісні виражає глибокий зв'язок з батьківщиною через образи боротьби, свободи та відродження. Використовуючи метафору віршів як зброї, автори підкреслюють силу слова, яке може бути настільки ж важливим і впливовим, як фізична боротьба. Слова стають засобом протистояння і самовираження в часи конфлікту і несправедливості.
Згадки про навчання і вплив України на мислення та творчість виконавців підкреслюють, що культурна ідентичність є ключовою у їхньому особистому та творчому розвитку. Вони використовують свій талант для посилення національної самосвідомості та згуртованості, заявляючи про відмінності від Росії і підкреслюючи унікальність українського досвіду.
Останні рядки пісні наголошують на непохитному бажанні до свободи та готовності відродитись і перетворитись, незважаючи на всі випробування і труднощі. Це заклик до відданості, сили духу та віри у свою країну і її майбутнє. Таким чином, пісня стає не просто висловлюванням особистих емоцій, а маніфестом колективної ідентичності та спільної мети.