Пісня "В цей полум'яневий час б'ємось не питай чого" виконавців Артема Лоіка та Абіє відображає глибокі емоції, досвід і резолюцію українського народу в контексті боротьби за свою незалежність та ідентичність. Лірика виражає відданість боротьбі, незважаючи на особисті втрати та жертви, підкреслюючи важливість пам'яті та спадщини як джерела сили в часи випробувань.
У пісні передано відчуття невимовного горя, втрати та рішучості. Згадується відсутність миру, роз'єднаність сердець та доріг, але в той же час акцентується на людяності та непохитній вірі у перемогу. Висловлюється глибока зв'язок з Україною, її історією та героями, що стає джерелом натхнення та мужності.
Слова пісні переплетені зі згадками про тяжкі умови життя в умовах конфлікту, змішуючи особисті переживання з образами війни та відсилаючи до історичних постатей як символів опору. В тексті відчувається гнів і засудження агресора, але водночас віра в справедливість і необхідність боротьби за волю.
Заклик до єдності, сили духу та віри в незалежність України виходить з кожного рядка, роблячи пісню маніфестом непокірності та непереможності духу українського народу. Це вираження відданості ідеї свободи та незалежності, передане через метафори, історичні відсилання та особистий досвід. Пісня стає гімном на честь тих, хто бореться і вірить у краще майбутнє своєї країни.