Пісня Артема Лоіка у співпраці з Абієм — це сильний вираз опору, незламності та відданості боротьбі за свободу. Вона відображає реалії війни, боротьби за незалежність та внутрішню силу людей, які стикаються з жорстокістю і болем втрати. Ліричний герой говорить про відмову від звичайного життя на користь боротьби, де кожен день — це випробування, а думки зосереджені не на побутових зручностях, а на виживанні, втраті та спротиві.
Тексти пісні використовують сильні образи та метафори для передачі глибоких емоцій: від смутку і відчаю до непохитної віри і волі до перемоги. Вона говорить про реальність війни, де єдина кров, яка може змусити їх "червоніти" — це кров окупанта, підкреслюючи їх відвагу та готовність боротися до кінця. Пісня також висвітлює згуртованість у боротьбі, де бійці стають братами по зброї, стіною проти ворога, з непохитною вірою в Україну і її незалежність.
Значення пісні посилюється згадками про історичних постатей — Шухевича та Сагайдачного, нагадуючи про довгу історію боротьби за свободу. Це не просто пісня про війну, це гімн незламності, який закликає пам'ятати про важливість свободи та ціну, яку доводиться платити за її збереження. Вона відображає біль і гордість одночасно, підкреслюючи, що навіть у найтемніші часи людський дух залишається непереможним.