Пісня "У кулі прощення у землі постелять" виконавців Артема Лоіка та Абіє - це глибокий і емоційний вислів, який торкається тем війни, втрати, надії, і непохитної віри у свою країну та її майбутнє. У цій пісні йдеться про боротьбу, страждання, але разом з тим - про непереможний дух нації, яка прагне свободи та незалежності.
У тексті згадуються метафори та образи, що відображають важкі умови життя та боротьби: "У руці не кава... у душі - канава", "У серці пустеля, у кулі прощення". Це демонструє внутрішні почуття людей, які зазнали війни, їхню змінену реальність, де кожен день є випробуванням, але водночас і демонстрацією непохитності та волі до життя.
Автори говорять про іронію та біль, що супроводжують їхнє існування у цей час - вони відзначають суперечність між зовнішнім сприйняттям і внутрішньою реальністю: "ми страшні у злобі... тільки, сука, ми нацисти!". Це вказує на непорозуміння та етикетки, які часто наклеюються ззовні, ігноруючи справжній біль та боротьбу за свободу.
Важливим елементом пісні є гордість та віра у майбутнє, незважаючи на всі труднощі: "З вірою безмежною з тільки Україною і тільки незалежною мрію у крові мою". Це говорить про незламну віру в перемогу, незалежність та світле майбутнє для України. Пісня закликає пам'ятати про героїзм, про те, що нація стоїть на захисті своїх цінностей та волі, нагадуючи про важливість збереження пам'яті про тих, хто бореться і тих, хто вже поклав своє життя за свободу своєї країни. Пісня - це не лише вираз болю та сподівань, але й заклик до єдності, сили та нескореності українського народу.