MiramiСерце Спокою Немає Жаль Жаль За Милою

Текст пісні відображає глибокі емоційні переживання молодого козака, який залишає свою кохану і рідний край, аби вирушити в невідоме, можливо, на війну або в далекі походи. Перед нами розгортається картинка, де молода дівчина плаче за своїм коханим, який сів на коня і їде з України. Це образ, що часто зустрічається у фольклорі та історії, символізуючи розставання та невизначеність майбутнього.

Через образи соколів, які оминатимуть гори, ліси, та доли, автор надає пісні ліричного та епічного звучання, наголошуючи на свободі, яка асоціюється з козацьким духом. Соколи тут – не лише птахи, але й символи непокори, волі та сили духу, які долають перешкоди на своєму шляху.

Особливу увагу заслуговує повторювана строфа про жаль та сум за милою та рідною землею. Це виражає глибоку прив'язаність до батьківщини та коханої особи, невимовний біль від розлуки, який переживає кожен, хто змушений залишити своє коріння через обставини. Заклик "Меду ви нам наливайте, як загину – поховайте тай на рідній Україні коло милої дівчини" говорить про незламну зв'язок із рідною землею та бажання навіть у смерті залишитися частиною своєї культури та свого народу.

Пісня випромінює ностальгію та любов до України, демонструє важливість сімейних зв'язків, кохання та вірності традиціям. Це водночас і гімн мужності та героїзму, які живуть у серцях тих, хто вирушає здійснювати свій обов'язок, не забуваючи про те, що найцінніше. Любов до рідної землі та близьких людей виступає як вічний маяк, що веде через усі випробування життя.