Victoria NiroНам Ніби Місця Вже Нема Я Це Не Прийму Це Брехня

Текст пісні "Зоре моя вечірняя" відображає глибоке почуття приналежності до рідної землі та неприйняття ідеї втрати місця у цьому світі. Співак звертається до вечірньої зорі як до стародавнього символу надії та провідника, просить її зійти над горою, щоб у тиші неволі поділитися з нею своїми думками та переживаннями.

У пісні згадуються картина природи та традиційні елементи українського фольклору, такі як сонце, що сідає за горою, веселка, що позичає воду у Дніпра, широка сокорина, що розпустила віти, і верба, що похилилася над водою. Ці образи створюють атмосферу глибокого зв'язку з природою і батьківщиною.

Центральною темою пісні є відчуття втрати та спротив проти ідеї, що "нам ніби місця вже нема". Виконавець заявляє, що не прийме цю "брехню" і що віра є його бронею. Це підкреслює непохитність духу та відданість своїй землі та ідентичності.

Пісня також торкається мотивів ночі, темряви та надприродного, згадуючи вовкулака, що ночує на могилі, і сича, що віщує недолю. Ці елементи додають твору містичності та глибини, водночас наголошуючи на важливості збереження зв'язку з рідною землею та культурою навіть у важкі часи.

Пісня завершується оптимістичним зверненням до майбутнього, де співак виражає віру в те, що Україна залишиться місцем свободи для свого народу. Вона виступає як заклик до збереження національної ідентичності та віри в світле майбутнє.