Пісня "Та ми будем вільні тільки в Україні" у виконанні Victoria Niro глибоко занурює слухача у світ української культури, історії та непохитного духу народу, що прагне свободи. Ліричний сюжет розпочинається зі звернення до вечірньої зорі, символу надії, з проханням освітити темряву неволі та поділитися таємницями природи і життя за межами гір.
В наступних рядках автор розкриває красу української природи через образи сонечка, що сідає за горою, веселки над Дніпром та широко розкинутої соколини. Ця природна гармонія контрастує з образом вільних, але "нехрищених" дітей, що гойдаються на вітах верби, символізуючи невинність та втрату.
Основний мотив пісні - це глибоке відчуття приналежності до рідної землі та неприйняття ідеї, що місця для українців у їхній власній країні може не бути. Автор відкидає будь-які спроби підірвати його віру в право на свободу і життя на рідній землі, оголошуючи її своєю "бронею".
Згадки про вовкулака, що ночує у полі, та сича, що віщує недолю, вносять елементи народної віри та символізують складні випробування, через які доводиться проходити. Але незважаючи на всі негаразди, переконання в тому, що "ми будем вільні тільки в Україні", залишається непохитним.
Таким чином, пісня є гімном незламності духу українського народу, його глибокої прихильності до рідної землі та невгасимої надії на свободу та справедливість. Вона відображає боротьбу за власну ідентичність та право жити вільно на своїй землі.