Пісня "Як у Дніпра веселочка воду позичає" у виконанні Victoria Niro є глибоким ліричним зверненням, сповненим метафор і символів, які відображають душевні переживання, любов до рідної землі, а також сподівання і віру в її майбутнє. У першій частині пісні ліричний герой звертається до вечірньої зорі з проханням освітити землю, де він перебуває у неволі, привносячи образи природи, які символізують вічність і непорушність рідного краю.
Далі текст пісні розкривається через образи веселки, яка позичає воду у Дніпра, широко розкинутої сокорини та верби, що схилилася над водою. Ці природні мотиви втілюють красу і багатство української землі, а також глибоку зв'язаність людини з природою. Згадуються також нехрищені діти, що гойдаються на гілках, що може символізувати невинність і незахищеність.
В інших частинах пісні йдеться про особисті переживання ліричного героя, його болюче відчуття втрати рідної землі та віру в її непереможність. Висловлюється сподівання, що незважаючи на всі негаразди, Україна знову буде вільною. Пісня також згадує про нічних мешканців полів і лісів, які в своєму співі несуть передвісники долі, але разом з тим, ліричний герой залишається вірним своєму народу, відчуваючи глибоку прихильність і розуміння до його добрих якостей.
В цілому, пісня є виразом непохитної віри в майбутнє України, любові до її природи, культури та народу. Через образи природи та особистісні переживання ліричного героя пісня набуває універсального значення, стаючи гімном всім, хто мріє про вільну і процвітаючу рідну землю.