BalsamВони Пам'Ятають Все Що Було До Перших Людей І Не Скривдять Навмисне Чужих Дітей

У цій пісні відчувається глибоке роздумування про непереможність і велич космосу в порівнянні з людським існуванням. Автор описує своє очікування на сонце, яке продовжує свій рух по небу, символізуючи постійність і вічність природних процесів, що контрастують з мінливістю людського життя.

Текст нагадує нам про космічні сили, які існували задовго до появи перших людей на Землі і будуть існувати далі, незважаючи на всі зміни, що відбуваються з нами. Ці сили, як вважається, ніколи не скривдять навмисне чужих дітей, підкреслюючи їхню безсторонність і байдужість до людських справ.

Використання метафори "космічний пил" для опису людей вказує на нашу незначність у величезному космосі. Але в той же час, це нагадування про наше походження і зв'язок з усім у Всесвіті, підкреслюючи єдність і взаємозалежність всього живого та неживого. Пісня закликає до глибшого розуміння нашого місця у космосі і до пошани перед незбагненними таємницями Всесвіту.