Пісня "Десь далеко в холодному космосі їхнє життя сіяє зірками" виконавця BALSAM підносить ідею незначності людського існування в порівнянні з величчю Всесвіту. У перших рядках ми занурюємося в астрономічну картину, де Сонце, що не гріє, символізує віддаленість і холодність космічного простору. Рух Сонця небосхилом до знаку зодіаку автора пісні вказує на пошук зв'язку між людиною і космосом, на спробу знайти в цьому холодному безмежжі хоч якийсь сенс або орієнтир.
Далі, згадування про "шлях по орбіті тіл небесних", який є "вічним у порівнянні із нами", підкреслює неймовірну тривалість космічного існування в порівнянні з миттєвістю людського життя. Це нагадування про те, що велич космосу і його вічність є чимось набагато більшим і значущим, ніж ми можемо собі уявити.
У пісні також йдеться про зірки, які "пам'ятають все що було до перших людей" і "не скривдять навмисне чужих дітей". Ці рядки можуть символізувати вічну мудрість і безсторонність Всесвіту, що стоїть вище людських конфліктів та проблем. Космічний пил, порівняно з яким ми є, нагадує про нашу незначність і те, що людство, попри всі свої досягнення і знання, є лише маленькою частиною чогось незбагненно великого.
Пісня закликає задуматися про місце людини в космосі, про нашу відповідальність і скромність перед лицем нескінченності Всесвіту. Вона піднімає питання про самоідентифікацію людства як "геніїв", підкреслюючи, що велич і знання Всесвіту перевершують будь-які людські досягнення. Це виклик нашій гордині і спонука до рефлексії про власне місце в космосі.