У цій пісні виконавець BALSAM розмірковує про безмежність космосу та мінливість людського буття. Через постійні посилання на зодіакальні знаки та небесні тіла, пісня набуває медитативного характеру, підкреслюючи зв'язок між людиною і всесвітом. Використовуючи образ сонця, яке продовжує свій рух по небосхилу, автор нагадує про невпинний хід часу та вічність космічного простору.
Далі текст заглиблюється у філософську рефлексію про відносність людського існування порівняно з космічним масштабом часу та простору. Згадуючи про "пам'ять" небесних тіл, яка охоплює час до появи перших людей на Землі, пісня висловлює ідею про те, що космічні сили діють поза межами людської моралі та емоцій. Вони "не скривдять навмисне чужих дітей", підкреслюючи безособовість і безкраїсть Всесвіту.
Заключна частина пісні розкриває думку про те, що люди, у порівнянні з величним космосом, не є більше ніж "космічним пилом". Ця метафора викликає роздуми про наше місце в універсумі та закликає до скромності перед обличчям його неосяжності. В цілому, пісня є рефлексією на тему вічності космосу і мінливості людського існування, заохочуючи слухача задуматися про глибші питання буття.