BalsamСамі Себе Проголосили Геніями Злими

У цій пісні артист роздумує над вічністю космосу і мінливістю людського існування. Спочатку він описує, як сонце продовжує свій рух по небу, незважаючи на зміни зодіакальних знаків, символізуючи неухильність часу та всесвітніх процесів. Підкреслюється очікування на зміну, на новий цикл, який приносить з собою якісь зміни, але в контексті величезного космосу, ці зміни видаються мінімальними.

Далі текст переносить слухача в глибини космосу, розмірковуючи про вічне існування небесних тіл, які були свідками зародження Всесвіту задовго до появи людства. Ця частина пісні спонукає задуматися про незначність людського життя у порівнянні з вічністю космосу, де зірки і планети існують мільярди років.

В кульмінації пісні автор звертається до метафори "космічного пилу", якою описує людство, наголошуючи на нашій скромній ролі у всесвіті. Згадується самопроголошення людей геніями, можливо, зі злими намірами, що вказує на критичне ставлення до самовпевненості та самооцінки людства в контексті всесвітніх масштабів. Це ставить під сумнів значимість людських досягнень у порівнянні з величчю космосу. Завершуючи, пісня закликає до скромності та усвідомлення нашого справжнього місця у всесвіті.