Пісня "Ззовні тунелю на вході" Арсена Мірзояна розкриває тему втрати, самоідентифікації та осмислення життя через особистий досвід. Ліричний герой звертається до іншої особи, яка, як і він сам, втратила здатність відчувати радість від життя та шукає втіху у випивці. Це спілкування між двома людьми, які знаходяться на межі відчаю, відчувають глибоку внутрішню порожнечу.
В тексті пісні метафорично висловлюється ідея втрати "крил", що символізує зникнення надії, мрій, амбіцій. Автор говорить про те, що люди самі собі створювали цілий світ, наповнюючи його власними переживаннями та емоціями. Але втратили здатність літати, можливо, через власні ілюзії чи розчарування.
Згадка про маму, яка гладила крила вночі, вносить ноту ностальгії та туги за безтурботним дитинством, коли здавалося, що можливості безмежні, а підтримка близьких невичерпна. Однак з часом ці "крила" зникли або ж були втрачені, символізуючи втрату підтримки, віри в себе та можливість мріяти.
У пісні відчувається глибока рефлексія про власну ідентичність, пошук себе у великому світі, де кожен із нас шукає своє місце, свої "крила", щоб знову відчути легкість буття та здатність до мрій і політів над реальністю. Пісня залишає питання: чи можливо знову знайти втрачене або ж відкрити в собі нові горизонти для польоту.