Арсен МірзоянІ Я Збираюсь Даремно Кудись Йти

У пісні "І я збираюсь даремно кудись йти" Арсена Мірзояна занурюється в глибоку рефлексію про втрачені ілюзії, життєві розчарування та пошук особистої ідентичності. Ліричний герой звертається до співрозмовника, який, як і він сам, перебуває у стані сп'яніння, не шукаючи причин його пияцтва, але водночас відчуваючи глибоке співчуття та розуміння, адже сам він бачив себе у подібному стані.

Пісня ніби запрошує нас задуматись над втраченими можливостями та мріями, над тим, як часто ми шукаємо утіху у речах, які лише на момент здаються нам виходом. "Ми всі, друже, втратили крила" - цей рядок символізує втрату надій та ілюзій, які ми всі колись мали, але з якими довелось розпрощатись, зіткнувшись з реаліями життя. Метафора втрачених крил вказує на втрату свободи, легкості буття, яка була нам такою дорогою.

В одному з куплетів говориться про "стіни зізнанням в коханні", що може вказувати на те, що залишаються лише спогади про минулі стосунки, кохання, яке було важливим, але тепер перетворилося на ехо у серці та мистецтво на стінах. Неслухняні ключі та знечулені пальці можуть символізувати невдачі у спробах знайти вихід або рішення у складних життєвих ситуаціях.

Останні рядки пісні відкривають перед нами картину втраченої невинності та пошуку власного "я" в умовах, коли здається, що всі орієнтири втрачені. Арсен Мірзоян майстерно переплітає особисті переживання з універсальними почуттями втрати, самотності та ностальгії, роблячи пісню водночас глибоко особистою та загальнолюдською. Це твір, який змушує замислитись над власним життєвим шляхом, цінностями та тим, що ми вважаємо справжнім багатством.