Пісня "Не виняток" у виконанні Арсена Мірзояна розкриває глибокі емоційні стани, які переживає людина, стикаючись із внутрішніми боротьбами і роздумами про втрачені можливості чи ілюзорність минулого. У цьому творі ми бачимо звернення до когось, хто втратив контроль над своїм життям через алкоголь, що стає метафорою глибших втрат - втрати ідентичності, сенсу життя, мрій.
Перший абзац пісні говорить про спільність досвіду між автором та адресатом. Він визнає, що сам пережив подібні відчуття безпорадності та втрати, і запрошує розділити ці відчуття разом, що вказує на універсальність переживань людей перед обличчям труднощів.
У наступному абзаці розкривається ідея про втрату крил, яка символізує втрату мрій, свободи, можливостей. Ця метафора глибоко резонує з посланням про те, що іноді люди відчувають, ніби ніколи не мали шансу летіти, що їхнє "небо" було ілюзією.
Останні рядки пісні пропонують обережний оптимізм, нагадуючи, що, можливо, крила не були втрачені назавжди, а просто загублені. Це натякає на можливість зцілення, знаходження сили знову віднайти себе і свій шлях. Через спогади про турботу мами вночі, коли вона "гладила крила", автор натякає на незмінну любов і підтримку, які залишаються з нами, навіть коли ми самі втрачаємо віру в себе.
У цілому, пісня "Не виняток" Арсена Мірзояна — це роздум про втрату і пошук себе, про те, що навіть у найтемніші часи існують нитки, які можуть нас вивести до світла. Це спроба втішити та знайти спільність у випробуваннях, які ми переживаємо, підкреслюючи важливість підтримки та розуміння на шляху до внутрішнього відновлення.