Арсен МірзоянНавіть Не Встигло Дійти

Пісня Арсена Мірзояна "Навіть не встигло дійти" занурює слухача у роздуми про втрачене, про те, що могло бути, але не сталося через різні життєві обставини. Виконавець звертається до співрозмовника, який, як і він сам, знаходиться в стані глибокого сп'яніння, але цей стан є лише метафорою до глибших емоційних та душевних переживань. Обидва вони шукають причини своїх проблем, спроб втекти від реальності, у якій вони відчувають себе втраченими.

Центральна метафора пісні – втрачені крила, які символізують здатність мріяти, літати, відчувати свободу та радість життя. Існує припущення, що ці крила ніколи насправді не існували, що весь світ, який ми будуємо навколо себе, – це лише наші ілюзії та сподівання. Стіни, із зізнаннями в коханні, лишаються нагадуванням про минуле, про втрачене кохання та невимовлені почуття, що замерзли, як і пальці, що не можуть знайти ключ до розгадки своїх емоцій.

Втрата крил стає метафорою втрати самого себе, своєї ідентичності, і водночас пошуку її. Співак намагається знайти відповіді, розмірковуючи, чи справді він сам винен у втраті цієї частини себе, чи це було діянням ззовні. Пісня залишає відкритим питання про те, де насправді знаходяться втрачені крила – чи були вони загублені, чи сховані, чи взагалі коли-небудь існували. Це веде до роздумів про сутність буття, про те, як наші досвіди, біль і розчарування формують наш внутрішній світ і наше сприйняття реальності. Лірика пісні запрошує слухача не лише розділити ці почуття втрати та пошуку, але й замислитися над власними "втраченими крилами", над тим, що для кожного з нас є справжньою сутністю життя та щастя.