Пісня Арсена Мірзояна занурює слухача у глибоку рефлексію щодо втрати особистої сили та внутрішніх крил, які символізують свободу, мрії та можливості. Виконавець через образи п'яного співрозмовника і власні переживання намагається відкрити тему самопізнання та пошуку причин власного невдоволення життям. Пісня говорить про те, що іноді люди втрачають віру в себе, втрачають відчуття мети і цілі, через що вдаються до алкоголю або інших способів втекти від реальності.
Описані в пісні образи - це метафори втрати та пошуку. "Втратили крила" або "ніколи не було неба" говорять про втрату надії та перспективи. Але водночас, є натяк на те, що можливо ці "крила" втрачено не безповоротно, а лише "загублено", що означає можливість їх знайти. Згадка про маму, що гладила крила вночі, вносить елемент тепла та турботи, нагадуючи, що в кожного з нас була підтримка у вигляді близьких людей, яка може допомогти знову знайти себе.
Пісня закликає не шукати винних у своїх невдачах і не вважати себе виключенням із правил, а замість цього зосередитися на власному внутрішньому світі, зрозуміти його і знайти в собі сили для подолання труднощів. Вона залишає за лаштунками відчуття надії на те, що кожен може знайти в собі те, що здавалося втраченим, і знову відкрити для себе "небо".