Арсен МірзоянНе Знаю Насправді Коли Кінець А Може Не Було Їх Де Хоч Шрам

Пісня Арсена Мірзояна "Не знаю насправді коли кінець а може не було їх де хоч шрам" пронизана глибоким смислом і висвітлює внутрішній світ людини, яка переживає кризу ідентичності та екзистенційну втрату. У першому куплеті автор розмовляє з другом, який знайшов вихід у алкоголі, і визнає, що сам колись був у подібній ситуації. Це вступ до більш глибокої дискусії про втрачені ілюзії та пошук сенсу життя.

У серцевині пісні лежить метафора втрачених крил, яка символізує втрату мрій, надій та можливості літати, досягати величі. "Ніколи не було неба" - це вираз повного розчарування та відчуття безвиході, коли здається, що немає мети або призначення.

Проте, у пісні також звучить нота оптимізму і осмислення. Згадка про матір, яка гладила крила вночі, натякає на існування підтримки, любові та турботи, які можуть допомогти знайти втрачене або відновити зламане. Ідея про те, що "значить, були вони" підкреслює, що навіть втрачене може бути знайдено або переосмислено.

Заключна думка пісні, де автор замислюється над тим, де сам втратив свої "крила", є закликом до саморефлексії та необхідності осмислення власних життєвих шляхів, визнання помилок і знаходження сили йти далі, незважаючи на обставини. Таким чином, пісня стає не лише роздумом про втрату, але й про можливість зцілення та переосмислення.